Будильник, який розрахований на двох людей (пару), яким потрібно прокидатися в різний час. Кільце, що одягається кожним на палець, вібрує в той час, коли того треба вставати.
В природі існує декілька видів грибів, що світяться.
Eta Carinae - одна з найбільших зірок, виявлених на даний момент, по масі вона близька до теоретичної межі!
Лист Чарлі Чапліна дочки
Немає любові бескорыстней і безусловней, ніж любов батьків до своїх дітей.
Чарлі Чаплін, батько 12 дітей, у 1965 році, будучи мудрим старим 76 років, написав листа своїй двадцятиоднорічної дочки Джеральдине, яка шукає себе у танці на паризькій сцені. Лист емоційна, глибоко особисте, але в той же час підходить кожному з нас.
Це приклад батьківської любові і турботи, смутку і радості, гордості і переживань, накопиченої мудрості і зберігся в ньому дитинства. «Я ніколи не був ангелом, - писав геній кінематографа, - але я завжди прагнув бути людиною. Постарайся і ти».
Прочитайте цей лист і подумайте, чого навчили Вас Ваші батьки, і чому Ви хотіли б навчити Ваших дітей.
«Дівчинка моя!
Зараз ніч. Різдвяна ніч. Всі озброєні воїни моєї маленької фортеці поснули. Сплять твій брат, твоя сестра. Навіть твоя мати вже спить. Я мало не розбудив поснулих пташенят, добираючись до цієї напівосвітленому кімнати. Як далеко ти від мене! Але нехай я осліпну, якщо твій образ не стоїть завжди перед моїми очима. Твій портрет - тут на столі, і тут, біля мого серця. А де ти? Там, у казковому Парижі, танцюєш на величної театральній сцені на Єлисейських полях. Я добре знаю це, і все ж мені здається, що в нічній тиші я чую твої кроки, бачу твої очі, що блищать, немов зірки на зимовому небі.
Я чую, що ти виконуєш у цьому святковому і світлому виставі роль перської красуні, полоненої татарським ханом. Будь красунею і танцюй! Будь зіркою і сяй! Але якщо захоплення і вдячність публіки тебе опановує, якщо аромат піднесені квітів закрутить тобі голову, то сядь в куточок і прочитай мій лист, прислухайся до голосу свого серця. Я твій батько, Джеральдіна! Я - Чарлі, Чарлі Чаплін! Чи знаєш ти, скільки ночей я просиджував у твого ліжечка, коли ти була зовсім малою, розповідаючи тобі казки про сплячу красуню, про недремлющем драконі? А коли сон смежал мої старечі очі, я насміхався над ним і говорив: «Йди! Мій сон - це мрії моєї доньки!»
Я бачив твої мрії, Джеральдіна, бачив твоє майбутнє, твій сьогоднішній день. Я бачив дівчину, танцями на сцені, фею, ковзаючу по небу. Чув, як публіці говорили: «Бачите цю дівчину? Вона дочка старого блазня. Пам'ятайте, його звали Чарлі? » Так, я - Чарлі! Я - старий блазень! Сьогодні твоя черга. Танцюй! Я танцював у широких рваних штанях, а ти танцюєш в шовковому вбранні принцеси. Ці танці і грім оплесків часом будуть підносити тебе на небеса. Лети! Лети туди! Але спускайся і на землю! Ти повинна бачити життя людей, життя тих вуличних танцюристів, які танцюють, тремтячи від холоду і голоду. Я був таким, як вони, Джеральдіна. В ті ночі, в ті чарівні ночі, коли ти засинала, заколисана моїми казками, я спав.
Я дивився на твоє личко, слухав удари твого сердечка і запитував себе: «Чарлі, невже цей кошеня коли-небудь дізнається тебе? » Ти не знаєш мене, Джеральдіна. Безліч казок розповідав я тобі в ті далекі ночі, але свою казку - ніколи. А вона теж цікава. Це казка про голодного блазня, який співав і танцював у бідних кварталах Лондона, а потім збирав милостиню. Ось вона, моя казка! Я пізнав, що таке голод, що таке не мати даху над головою. Більше того, я випробував принизливу біль блукача-блазня, у грудях якого вирував цілий океан гордості, і цю гордість боляче поранили які кидають монети. І все ж я живий, так що залишимо це.
Краще поговоримо про тебе. Після твого імені - Джеральдіна - слід моє прізвище - Чаплін. З цим прізвищем більше сорока років я смішив людей на землі. Але плакав я більше, ніж вони сміялися. Джеральдіна, в світі, в якому ти живеш, існують не одні тільки танці і музика! Опівночі, коли ти виходиш з величезного залу, ти можеш забути багатих шанувальників, але не забувай запитати у шофера таксі, який повезе тебе додому, про його дружину. І якщо вона вагітна, якщо у них немає грошей на пелюшки для майбутньої дитини, поклади гроші йому в кишеню. Я розпорядився, щоб у банку оплачували ці твої витрати. Але всім іншим плати строго по рахунку. Час від часу їздила в метро або на автобусі, ходи пішки і оглядай місто.
Приглядывайся до людей! Дивись на вдів і сиріт! І хоча б один раз в день кажи собі: «Я така ж, як вони». Так, ти одна з них, дівчинка! Більше того. Мистецтво, перш ніж дати людині крила, щоб він міг злетіти вгору, зазвичай ламає йому ноги. І якщо настане день, коли ти відчуєш себе вище публіки, одразу ж кидай сцену. На першому ж таксі їдь в околиці Парижа. Я знаю їх дуже добре! Там ти побачиш багато танцівниць кшталт тебе, навіть гарніше, граціозніший, з більшою гордістю. Сліпучого світла прожекторів твого театру там не буде і в помині. Прожектор для них - Місяць.
Вдивися гарненько, вдивися! Не танцюють вони краще тебе? Зізнайся, моя дівчинка! Завжди знайдеться такий, хто танцює краще за тебе, хто грає краще за тебе! І пам'ятай: у сім'ї Чарлі не було такого грубіяна, який вилаяв би візника або надсмеялся над бідним, що сидить на березі Сени. Я помру, але ти будеш жити. Я хочу, щоб ти ніколи не знала бідності. З цим листом посилаю тобі чекову книжку, щоб ти могла витрачати, скільки забажаєш. Але коли витратиш два франка, не забудь нагадати собі, що третя монета - не твоя. Вона повинна належати незнайомій людині, яка її потребує. А такого ти легко зможеш знайти. Варто тільки захотіти побачити цих незнайомих бідняків, і ти зустрінеш їх всюди. Я говорю з тобою про гроші, бо пізнав їх диявольську силу. Я провів чимало часу в цирку. І завжди дуже хвилювався за канатоходців.
Але повинен сказати тобі, що люди частіше падають на твердій землі, ніж канатохідці з ненадійного каната. Може бути, в один з званих вечорів тебе засліпить блиск якого-небудь діаманта. В цей же момент він стане для тебе небезпечним канатом, і падіння для тебе неминуче. Може бути, в один прекрасний день тебе полонить прекрасне обличчя якогось принца. В цей же день ти станеш недосвідченим канатохідця, а недосвідчені падають завжди. Не продавай свого серця за золото і коштовності. Знай, що найбільший діамант - це сонце. На щастя, воно сяє для всіх. А коли прийде час, і ти полюбиш, то люби цю людину всім серцем. Я сказав твоєї матері, щоб вона написала тобі про це. Вона розуміє в любові більше мене, і їй краще поговорити з тобою про це. Робота в тебе важка, я це знаю.
Твоє тіло прикрите лише шматком шовку. Заради мистецтва можна з'явитися на сцені і голим, але повернутися звідти треба не тільки одягненим, але і більш чистим. Я старий, і може бути, мої слова звучать смішно. Але, по-моєму, твоє оголене тіло повинно належати тому, хто полюбить твою оголену душу. Не страшно, якщо твоя думка з цього питання десятирічної давності, тобто належить колишньому часу. Не бійся, ці десять років не зістарять тебе. Але як би те ні було, я хочу, щоб ти була останньою людиною з тих, хто стане підданим острова голих. Я знаю, що батьки і діти ведуть між собою вічний поєдинок. Воюй зі мною, з моїми думками, моя дівчинка! Я не люблю покірних дітей. І поки з моїх очей не потекли сльози на цей лист, я хочу вірити, що нинішня різдвяна ніч - ніч чудес.
Мені хочеться, щоб сталося диво, і ти дійсно все зрозуміла, що я хотів тобі сказати. Чарлі вже постарів, Джеральдіна. Рано чи пізно замість білої сукні для сцени тобі доведеться надіти траур, щоб прийти до моєї могили. Зараз я не хочу засмучувати тебе. Тільки час від часу вдивлявся в дзеркало - там ти побачиш мої риси. У твоїх жилах тече моя кров. Навіть тоді, коли кров у моїх жилах охолоне, я хочу, щоб ти не забула свого батька Чарлі. Я не був ангелом, але завжди прагнув бути людиною. Спробуй і ти.
Цілую тебе, Джеральдіна. Твій Чарлі. Грудень 1965 р."
Немає коментарів:
Дописати коментар